ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ БОЛГАРСЬКОЇ БАЛАДИ 20–30-Х РОКІВ XX СТ.
Інтенсивний розвиток балади в болгарській літературі 20–30-х років нашого століття спричинився до виникнення нового ліричного ї різновиду. В ньому чітко простежується зв’язок баладного жанру з традицією, яка бере свій початок у фольклорі, і водночас виявляється новаторство, характерні риси літератури XX ст.
При зіставленні фольклорних і літературних балад найвиразніше виявляються спільні жанрові ознаки. Це зумовлено своєрідним сполученням елементів лірики, епосу і драми, притаманним як фольклорній, так і літературній баладі. Першим помітив цю особливість Гете і поклав початок теорії походження балади з трьох літературних родів.
МАГ БОЛГАРСЬКОЇ ПОЕЗІЇ (ДО СТОЛІТТЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТЕОДОРА ТРАЯНОВА)
У болгарській періодичній пресі публікації про Т. Траянова з’явилися на початку XX століття. З того часу творчість поета продовжує викликати безперервний науковий інтерес. Про Т. Траянова писав у різні періоди свого життя Л. Стоянов, його поезії присвятили статті видатний болгарський учений П. Зарєв та багато відомих дослідників болгарської літератури: С. Хаджікосев, Л. Георгієв, Б. Ценков та ін. Книга В. Балабанової – перша після 1944 року монографія про Т. Траянова.
Автор представляє читачам свої спогади про чудового сучасника, поета, якого проголошували вождем окремого напряму в болгарській літературі першої чверті XX століття, відомого під назвою «болгарський символізм». Твір В. Балабанової виходить за рамки літературних анкет. Мабуть, особливу цінність цим сторінкам додає те, що вони написані близьким другом поета. Присутність особистого відтіняє об’єктивні факти, визначає структуру книги, обумовлює неповторне відтворення духовності поета і завершеність під певним кутом зору його образу. Мемуарні записи супроводжуються матеріалами з архіву Т. Траянова, дбайливо зібраними письменницею. Книга має докладні примітки, що містять фрагменти листів, повідомлень, спогадів про Теодора Траянова його друзів і сподвижників.