БАЛАДА У БОЛГАРСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ 20-30-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ
Вступ
Вступ
Тенденції розвитку жанру балади в болгарській літературі XX століття та їх специфічні прояви в 20-30-ті роки мало досліджені. Своєрідність і актуальність виниклих проблем обумовлені впливом реалізму й особливо поезії соціалістичного реалізму на романтичний за своєю природою літературний жанр. Відомо, що балада формується в європейських літературах саме в епоху романтизму і під безпосереднім впливом фольклору. Вивчення традиції та новаторства в баладному жанрі показує перспективність балади та її значення в літературному процесі сучасної епохи. Представлена робота не є вичерпним дослідженням поетики жанру у розглянутий період і представляє один із шляхів вирішення найбільш важливих аспектів порушеної проблеми.
У концепції роботи відображені досягнення радянських учених, що розкривають генезис соціалістичного реалізму в болгарській літературі, передусім праці Д. Ф. Маркова, проблематика яких розробляється з урахуванням розвитку жанрів, а також на тлі типологічних зіставлень у літературному процесі європейських соціалістичних країн. У вивченні соціалістичної літератури 20-30-х років значний внесок зроблений В. Д. Андрєєвим, В. І. Злиднєвим. Важливі положення щодо болгарської революційної поезії 20-30-х років висувають Н. І. Кравцов, В. О. Захаржевська, Т. В. Лапінська.
Глава 1: ВПЛИВ ФОЛЬКЛОРНИХ ТРАДИЦІЙ НА ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ БОЛГАРСЬКОЇ БАЛАДИ 20-Х – 30-Х РОКІВ
Балада привертала увагу багатьох дослідників теорії, історії літератури та фольклору. Вони прагнули визначити особливості жанру, дати дефініцію, встановити зв’язки, що існують між фольклорною баладою та її літературною наступницею, між фольклорною баладою та літературним процесом, а також зв’язки літературної балади з іншими жанрами. Сформулювати визначення балади виявилося дуже складно, зважаючи на неоднозначність сприйняття цього явища, оскільки балади європейських народів розвивалися різними шляхами. Питання про дефініції балади має ще одну складність, що обумовлена різноманіттям форм і різновидів балади, що випливає з її своєрідної належності до літературної роду. Балада належить до тих жанрів, що не вкладаються в однородовий поділ. Першим цю особливість помітив Й. В. Гете і започаткував теорію походження балади з трьох літературних родів: епосу, лірики і драми. Розвиваючи вчення про баладу, дослідники виходять з її триродової сутності чи принаймні вважають необхідною єдність двох начал: епічного та драматичного, епічного та ліричного. Основний напрям поглядів не виключає виникнення неортодоксальних теорій про природу жанру. Відомі пропозиція відокремити баладу в четвертий літературний рід – «балладіку» (Lang) та думка про неправомірність утвердження генезису балади з триєдиної родової основи (Н. Ніколов).