Іван Радев
«ПРО БОЛГАРСЬКУ ПОЕЗІЮ – З ДОВЕДЕНИМ ПРОФЕСІОНАЛІЗМОМ ТА РОЗУМІННЯМ»
Більше трьох десятиліть тому радянська болгаристика повинна була поповнити свої ряди молодим, багатообіцяльним, повним чистих помислів і прагнень талановитим фахівцем. Я кажу про Ірину Бенатову – киянку, аспірантку Львівського державного університету ім. Івана Франка. Її дисертаційну роботу «Балада в болгарській літературі 20-30 років ХХ століття», виконану під керівництвом проф. Н. Х. Копистянської, було остаточно завершено і прийнято до офіційного захисту в Ленінградському університеті в червні 1982 р. Однак цьому захисту не судилося відбутися, оскільки автор роботи, повертаючись з Ленінграда до Києва, трагічно загинула в авіакатастрофі. Так у черговий раз Доля довела свою владу над вибором жертв, не рахуючись з їх талантами і перспективами повноцінної інтелектуальної реалізації. Про те, що Ірина Бенатова перебувала серед нас на цій землі, у царині гуманітаристики, залишилося свідчити тільки її дослідження «Балада в болгарській літературі 20-30 років ХХ століття».
Мені довелося спілкуватися з Іриною порівняно недовго (під час мого одномісячного львівського відрядження, кількох днів спільного перебування в Києві і наших із нею зустрічей в Болгарії), я можу з усією відповідальністю заявити, що вона воістину була глибоко віддана болгаристиці і буквально жила своєю «темою». Працюючи над дослідженням, Ірина не тільки вивчила необхідні для нього факти творчості широкого кола учасників болгарської літературного життя 20-30 років ХХ століття, а й, володіючи кількома мовами, змогла вплести в цю роботу свої знання про прояви баладного жанру в російській, українській, чеській та польській літературах.
Елза П. Стоянова
МАКАР И КЪСНО, НО ВСЕ ПАК НАВРЕМЕ
Рецензия за монографията: Бенатова И.М. Баллада в болгарской литературе 20-30-х годов ХХ века. – Львов: Изд-во Львовской политехники, 2015 г.
Две дати бяха отбелязани през 2015 година както в широк обществен, така и в по-тесен семеен кръг: 120-ата годишнина от рождението на Гео Милев (Георги Милев Касабов, 15.01.1895 – след 15.05.1925), автора на поемата «Септември», която е върхът на българската антифашистка поезия и с която той участва в народната революция и приживе, и след своята смърт, и 33-ата годишнина от гибелта в самолетна катастрофа на младата и талантлива българистка Ирина Бенатова (19.01.1951 – 28.06.1982), дълбоко увлечена в своята научна тема върху функционирането на един почти забравен днес жанр в българското поетично творчество, водещ началото си още от фолклора, с богата и трудно поддаваща се на канонизация традиция, идваща от средновековния период, през класицизма достигнала до романтизма и преосмислена по много неочакван начин през 20-30-те години на миналия век. За България това са години на криза, породена от страданията поради загубените войни, жестокостите на Септемврийското въстание, политическия терор – всичко това е възприемано като трагична българска съдба и оставя дълбока кървава диря в историята на нацията като цяло и в литературата като изразител на общественото съзнание в частност.
Стилиян Стоянов
БАЛАДИЧНО ЗА БАЛАДИТЕ
(Бенатова, Ирина. Баллада в болгарской литературе 20-30-х годов XX века. Львов: Издательство Львовской политехники, 2015.)
Баладично в някаква степен е и връщането назад, което тази книга предлага. Връщаш се към студентските си години, към четенето на купища книги в библиотеката, към младежки възторжените разговори с колеги, когато си открил нещо, което да се различава от официалното (и скучно) критическо говорене за литературата. За поколенията търкали студентските скамейки през 80-те години на миналия век, четенето на книгата на Ирина Бенатова би събудило маса забравени емоции, дори и с това, че тя съдържа задължителните реквизити на тогавашния научен канон: да се намери начин да се вмъкне в спецификата на научното дирене авторитетното мнение я на някой от корифеите на марксизма, я на някой тогавашен Вожд и Учител. Ирина Бенатова се ограничава с две изречения на Леонид Брежнев, което прави дисертацията й почти дисидентска в сравнение с потока научни трудове, в които първата страница от библиографията съдържаше трудове на класиците на марксизма – ленинизма. Дан на времето, както точно го е определи академик Иван Радев в предговора си към книгата на Ирина Бенатова.